Оскаржения податкових рышень

Як зробити процедуру оскарження податкових повідомлень-рішень ефективною, зменшити навантаження на суди і скоротити кількість службовців ГФС

Необхідність реформ у податковій сфері, мабуть, одна з найбільш обговорюваних тем в бізнес і юридичному спільнотах. Нещодавно, під час спілкування з одним з колег по цеху, з його боку прозвучала фраза: "Парламентарії зараз дуже чутливі до ініціатив, і ми повинні прикладати максимум зусиль, щоб усі зміни робилися професійно і в інтересах громадян". З такою тезою складно не погодитися. Дійсно, сам час, в якому ми живемо, - це час глобальних змін, час, коли просто одного "косметичного ремонту", яким би він не був, недостатньо.

Керуючись відомою цитатою Конфуція: "Шлях у тисячу миль починається з першого кроку", пропонуємо сфокусувати зусилля на одному аспекті, а саме зміни діючої системи адміністративного оскарження повідомлень-рішень, прийнятих фіскальними органами.

В даний час процедура адміністративного оскарження передбачає подачу скарги спочатку у фіскальний орган обласного рівня (термін розгляду може бути продовжений до 60 днів), а якщо в задоволенні скарги відмовлено, то в Державну фіскальну службу України, з аналогічним терміном продовження. Що отримує платник у результаті цієї, тривалої (до 4 місяців) процедури? Аналіз статистики результатів, більш ніж десятирічний досвід роботи в якості юриста-податківця, дозволяє з упевненістю стверджувати, що на обласному рівні задовольняється не більше 5-10% від розглянутих скарг. На рівні центрального органу виконавчої влади даний показник, як нам видається становить зараз не більше 10%. При цьому, наприклад, у таких країнах, як США, Грузія в ході досудового врегулювання відповідно задовольняється 90% і 70% скарг.

Можна довго розмірковувати про причини такої низької ефективності, безумовно серед них є й об'єктивні, такі, як неоднозначна практика застосування норм законодавства, але факт залишається фактом.Таким чином, можна сміливо констатувати, що чинна процедура адміністративного оскарження не задовольняє, як платників, так і держава, оскільки, не може в розумні терміни дати відповідь на головні питання: чи законні вимоги податківців і в якій частині, яку суму необхідно сплатити державі, а яку можна використовувати для ведення господарської діяльності? У підсумку, багато платників йдуть до суду, в якому рішення податкових органів скасовуються вже набагато частіше (більше 60%).

Эфективність і недоліки системи оскарження

Серед інших недоліків, що не дозволяють використовувати інститут досудового оскарження, важливу роль відіграють і такі як:

• Відсутність змагальності сторін - рішення по справі часто приймається без платника податків, дійсного аналізу його аргументації, виключно ґрунтується на матеріалах відповідної перевірки.
• Відсутність контролю за якістю рішень - якщо рішення Головних управлінь ГФС в області не оскаржуються в центральний апарат, вони ніким не перевіряються і не переглядаються.
• Відсутність єдиної правозастосовчої практики - кожне Головне управління самостійно приймає рішення, як наслідок - у різних областях по-різному застосовуються одні і ті ж норми.

Однак, головна, на наш погляд, причина, - це банальне невідповідність чинної системи основам теорії конфліктології. Не може сторона конфлікту (орган фіскальної служби) бути одночасно і арбітром в існуючому суперечці. У зв'язку з цим, було б доцільним прибрати розгляд скарг на рівні контролюючих органів Києва, областей, міжрегіональних територіальних органів та митниць, як це було зроблено нещодавно у відношенні територіальних органів на рівні інспекцій.

У подальшому, пропонується провести повне реформування, визначивши Міністерство фінансів України тим органом, який забезпечить дійсно неупереджений розгляд суперечок. Тим більше, що багато з них пов'язані з тлумаченням норм, а значить результати їх розгляду будуть визначати правозастосовчу практику і, як наслідок, впливати на формування загальнодержавної податкової та митної політики, що є виключною компетенцією саме Мінфіну.

Даний підхід забезпечить об'єктивність процедури розгляду скарг; сприятиме формуванню єдиної правозастосовчої практики по всій Україні; зменшить кількість чиновників, за рахунок скорочення співробітників в обласних органах і центральному апараті Державної фіскальної служби; значно зменшить навантаження на судові органи.

Було б украй ефективно, якщо зазначену ініціативу підтримає Міністерство фінансів України, яке сьогодні орієнтоване на європейські стандарти в організації роботи. Адже однією з доктрин Європарламенту (2008/52 / ЄС від 21 травня 2008 року) пріоритетним напрямком для країн учасників ЄС є розвиток альтернативних судового способів вирішення спорів з органами державної влади.

В українській бізнес середовищі також відчувається значний попит щодо впровадження механізму вирішення спорів, зокрема, активного використання процедури медіації, яка більше відповідає побудові партнерських відносин з державою, що, власне, і знайшло своє відображення в положеннях Коаліційної угоди (пункти 2.5.11 та 3.3 .3). Застосування згаданої процедури при Мінфіні було б послідовним кроком, спрямованим на використання вдалого досвіду роботи відповідних інститутів в різних країнах, зокрема, США, Німеччини та Грузії. Такі кроки не тільки викристалізується податкову реформу, але й допоможуть збалансувати надходження до бюджету і створити комфортні умови для платників податків.

Автор Кочкаров В